Нарбут Георгій Іванович  (09.03.1886, хут. Нарбутівка, тепер Сумської обл. — 23.05.1920, м. Київ) — художник-графік, викладач. Фундатор українського книжкового мистецтва.

Георгій Іванович Нарбут народився у родині збіднілого поміщика. Художню освіту здобув самотужки, переписуючи книжки старовинними шрифтами та копіюючи гравюри з Біблії. Ранні твори були виконані під впливом художників з «Мира искусства», зокрема І. Білібіна і М. Добужинського, яких можна вважати Нарбутовими наставниками. Це ілюстрації та оформлення казок «Горошеня», «Снігуронька», «Кощій безсмертний». Згодом Нарбут починає студіювати техніку гравюр А. Дюрера та середньовічних майстрів ксилографії, виїздить до Мюнхена, де уважно вивчає твори німецьких художників. У графічних роботах Нарбута, виконаних в Мюнхені, з’являються нові риси, народжені прагненням оновити техніку, характер композиції, саму манеру виконання. Будинки, ліхтарі, вузенькі вулиці Мюнхена, а над ними — чорне небо, навпіл розрізане кометою, що вразила уяву митця, будуть потім траплятися у творах Нарбута, зокрема в ілюстраціях до казки Г. Х. Андерсена «Старий вуличний ліхтар».

Повернувшись додому, Г. Нарбут заглиблюється у вивчення українських стародруків, народного декоративного мистецтва. Митця дедалі більше захоплює геральдика, українська старовина, він неначе поринає у XVII — початок XIX ст., коли панував стиль ампір. Силуетні композиції, характерні для ампіру, надихають Нарбута на створення силуетних портретів та ілюстрацій, зокрема силуетними картинками він ілюструє байки І. Крилова та казки Г. — К. Андерсена. Слідом за стилем ампір увагу митця привертає культура українського бароко і він стає одним із перших дослідників української художньої старовини, яку майстерно відтворює у таких виданнях, як «Малоросійський гербовник», «Герби гетьманів Малоросії», «Стародавні садиби Харківської губернії». Творчим підсумком цих варіацій на тему українського бароко стала «Українська абетка» — фантастична і весела.

Революційні події та громадянська війна спонукали Г. Нарбута до активної громадської праці — з березня 1917 р. він живе у Києві, ініціює заснування Української академії мистецтва, стає її ректором. Водночас виконує ескізи для українських карбованців, оформлює нові журнали «Мистецтво», «Зорі», «Сонце праці», де використовує створений ним шрифт та систему комплексного оформлення видань, що стали взірцем для наступних поколінь художників книги.

Як ви вважаєте чому саме Г. Нарбут став першим ректором Української академії?