Історик Н.Полонська–Василенко про становище академії наук за часів Директорії
«Матеріальне становище академії було жахливе… У приміщенні, що його дістала академія, – В.Володимирська, 54 (колишній пансіон графині Левашової), не опалювали, чорнило замерзало, і його доводилося відігрівати хуканням. Але тут, у зимних кімнатах, збиралися голодні ентузіасти української науки, в потертих плащах, з помороженими, порепаними руками; зігріті любов’ю до України, вони складали плани розбудови української науки… На зворотніх сторінках календарів, на старих театральних афішах – бо паперу не було, - чорнилом – розчиненими у воді олівцями – вони писали свої твори…».
Як ви думаєте, чому навіть за таких тяжких умов науковці продовжували працювати?
2 комментария:
Ну, звичайно, тому що для них це була улюблена справа. І вони не збиралися здаватися навіть через те, що були такі жахливі умови)
Відповідь очевидна, і була надрукована у статті:"збиралися голодні ентузіасти української науки", "зігріті любов’ю до України". В цих словах криється пояснення незрозумілим для більшаста людей подіям: вони жили цією справою.
Отправить комментарий