Позитивні та негативні фактори культурного процесу в умовах національно-визвольної війни

У 1917-1920 рр. культурне життя в Україні розвивалося досить суперечливо. Для цього періоуду характерні і значні національно-культурні надбання, і вагомі втрати, одночасний розвиток і розрив культурно-історичних традицій.
Напочатку ХХ ст. укр. культура зазнала значних втрвт: пішли з життя корифеї укр. літератури: І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький. Проте укр. літературавийшла з кризи , сповнена нових сил. Ініціатива від старшого покоління перейшла до творчої молоді, яка була налаштованатворити нове мистецтво. Значний внесок в українську літературу зробили Василь Блакитний, Василь Чумак, Григорій Чупринка, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Михайло Семенко, а також М. Зеров та Олександр Олесь.
З метою піднесення і активного розвитку музичної культури в червні 1918р. було організовано ІІ Український національний хор.

Ескіз костюму Марселіни
до вистави „Весілля Фігаро”
П.Бомарше.
Київський театр комедії О.Смирнова.
1920 р.

Умови революції сприяли бурхливому розвитку театрального мистецтва. Виникали нові театральні колективи, активно оновлювався їхній репертуар.

Ескіз костюму Графа Альмавіви
до вистави „Весілля Фігаро”
П.Бомарше.
Київський театр комедії О.Смирнова.
1920 р.

У грудні 1917р. ЦР утворила Українську державну академію мистецтв, яка дала значний поштовх до розвитку образотворчого мистецтва. У її складі були академіки: М. Бойчук, М. Бурачек, М. Жук, В. Кричевський, О. Мурашенко та Г. Нарбут. Першим ректором Української академії мистецтв став Георгій Нарбут, що також зробив значний внесок у розвиток укр. мистецтва та навіть набув за своєї діяльності світової слави.
У період Української революції продовжувало розвиватися кіномистецтво. Уперше демонструвалися фільми українською мовою. Роль кіноматографа в пропаганді ідей радянської влади, звичайно, важко переоцінити. Агітаційні фільми демонструвалися на площах, вокзалах, спец. агітпунктах, збираючи велику кількість глядачів.
Отже, ми можемо зробити висновок, що кожен політичний режим прагнув використати народжене революцією культурне піднесення в інтересах зміцнення своєї влади.Але загалом культура в умовах національно-визвольної війни досягла вагомих результатів.