Саксаганський Панас Карпович,життя та творчість.

Саксаганський Панас Карпович (справжнє Прізвище — Тобілевич)

Український актор і режисер, театральний діяч

Народився 15 травня 1&59 р. в с. Кам'яно-Костувате на Миколаївщині. Брат І. Карпенка-Карого, М. Садов­ського, М. Садовської-Барілотті. Навчався в Єлизаветградській реальній школі. У 1875 р. грав в аматорському гуртку М. Кропив- ницького. З 1878 р. — на військовій службі. У 1880 р. після закінчення юнкерської школи в Одесі дістав призначення в піхотний полк у Миколаєві. Тут познайомився з композитором П. Ніщинським, автором відомих «Вечорниць».

У 1883—1909 рр. співробітничав із М. Садовським, І. Карпен- ком-Карим, М. Старицьким та М. Кропивницьким. Гастролю­вав по Україні, Росії, Молдавії, Білорусії, Польщі. З 1890 по 1898 р. — режисер у власній трупі «Товариство російсько-мало­російських артистів під керівництвом П. Саксаганського». В 1907-1909 рр. очолював «Товариство українських артистів». Один з організаторів театру корифеїв.

У 1910—1915 рр. проживав у Києві, гастролював по Україні й Росії у складі українських труп Т. Колісниченка та Ф. Свєтлова. У 1912 р. разом із М. Заньковецькою докладав зусиль до створення Українського художнього театру в Києві.

У1918 р. заснував у Києві Народний театр, на базі якого 1922 р. було утворено Український драматичний театр (з 1923 р. — ім. М. Заньковецької, нині Львівський драматичний театр ім. М. К. Заньковецької). У цьому театрі працював з перервами до 1932 р.


Виконував ролі Івана Барильченка («Суєта» І. Карпенка-Ка­рого), Шельменка («Шельменко-денщик» І. Квітки-Основ'яненка), Франца Мора («Розбійники» Ф. Шиллера) та ін.

Серед найкращих ролей П. Саксаганського — Возний («На­талка Полтавка» І. Котляревського), Стецько («Сватання на Гончарівці» І. Квітки-Основ'яненка), Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Назар («Назар Стодоля» Т. Шевченка).

Поставив спектаклі «Розбійники» Ф. Шиллера (1920), «Отелло» У. Шекспіра (1926). Вперше в історії українського театру запропонував план постановки вистави.

У 1936 р. був удостоєний звання народного артиста СРСР.

Написав кілька праць з акторської та режисерської май­стерності («Театр і життя», «Як я працюю над роллю», 1932).

Свої спогади про розвиток українського театрального ми­стецтва виклав у книжці «З минулого українського театру».