Сергій Олександрович Єфремов (1876-1939) – громадський, політичний, державний, науковий діяч, публіцист, літературознавець. Політичну діяльність розпочав з студентських років. Один із засновників Української демократичної партії УДП (1904). Належав до ліберального крила українського руху, стояв на національно-культурницьких позиціях, виступав за поступовість і поміркованість політичної боротьби, з 1908 член керівництва ТУПу. Одним з ініціаторів і безпосередніх учасників утворення УЦР, заступник її голови, Генеральний секретар міжнаціональних справ у Генеральному Секретаріаті. Негативно поставився до Жовтневої революції, вбачав у ній небезпеку для українського руху, виступав за створення єдиного національного фронту. Засудив гетьманський переворот, відмовився від співробітництва з гетьманським урядом. В часи Директорії УНР відійшов від активної політичної діяльності. 1919 р. працював в Українській академії наук. 1922-1928 рр. – віце-президент ВУАН. У 20-ті рр. опублікував низку ґрунтовних наукових досліджень з історії літератури та літературознавства. Не приховував свого негативного ставлення до ідеології комуністичної партії, радянського ладу. 1929р. заарештований, у квітні 1930 р. засуджений у справі СВУ як один з керівників. Помер у тюрмі. Реабілітований 1989 р.
Запитання: Що цікавого ви дізнались про життєвий шлях та політичні погляди С. Єфремова?
2 комментария:
Я ніколи не чула про Єфремова, тож для мене новим є вся інформація про нього. А цікавим мені здалося те, що він виступав за створення єдиного національного фронту, а також те, що він працював в Українській академії наук і помер у тюрмі.
Так, я також дізналася дещо цікаве.
Але найбільше мене вразив той факт, що він "Не приховував свого негативного ставлення до ідеології комуністичної партії, радянського ладу." Як на мене- це дуже було ризиковано:виражати свою неприязнь до влади, яка на той час мала великий вплив у державі.
Отправить комментарий